Cocaine Columbia Чебаркуль

На шорах вот уже третий день бушует мой огонь. Все ходы записаны, океан грядущей ночи, и я готов в него погрузиться. Купил я как-то закладки, их взгляд привлек мой глаз. На моих деньгах это солнышко сверкало, и я решил его поймать. Закатил они их мне в масло, да такое, что и говорить не стоит. Под глаза я надвигался, как паровоз на контрастной шкале.

Вот сижу я такой, обдолбанный, и в голове уже начинают пускать парики. Дым заполнил эту комнату, а я от него ловлю все больше радости. Морф в крови колется, этаминал натрия взрывает мозг, и я счастлив, как никогда. Кто бы мог подумать, что это может быть так затягивающе. Попперс бьет в виски, но я не останавливаюсь.

Купил я себе билет в кино, идти туда было решено уже давно, еще до того, как я забабахался. Но так как же я мог пройти мимо кинотеатра, будучи на вершине своего наркотического блядства? Я сел в зал, а внутри все горит, словно лампочка перед смертью. Мухи барахтаются на экране, а моя голова уже совсем идет кругом. Айс в кармане тихо шуршит, и я знаю, что я скоро отведу его себе в туалете.

А вот и он – фильм начался. Мне даже страшно представить, как я вспомню его завтра… но сейчас я наслаждаюсь каждой секундой.

Герой фильма сражается со злодеями, а я вижу только искаженные фигуры на экране. Мои глаза горят, словно искры от коктейля моего сознания. Это не фильм, это погружение в собственную темноту. Я хочу кричать, но у меня нет голоса. Я хочу плакать, но у меня нет слез. Вместо этого я рассекаю воображаемых противников, сражаясь в своих мыслях.

И вот снова я в кино. Но я уже не помню, что я смотрю. Я только чувствую, как волны уносят меня все дальше и дальше. Каждый кадр – это новый удар ниже пояса, но я не останавливаюсь.

Они целуются на экране, а мои губы сухие, словно песок. Моя плоть желает соприкосновения, но вместо этого я только ощущаю морфий в жилах. Любовь для меня давно стала мертвой бабкой, замененной на химическое удовлетворение. Нет, я не могу заполучить эту любовь, но я могу заполучить килограммы наркоты. Ведь это то, что делает меня счастливым… или нет?

Конец сеанса – и я остаюсь сидеть один, вспоминая, что только что произошло. Мои мысли смешиваются с дымом, и я пытаюсь поймать хоть что-то, но все ускользает из рук. Я понимаю, что я забыл, что я смотрел, и это наполняет меня ужасом.

Я поднимаюсь из-за кресла, оставляя там кусочек своей души. Я оглядываюсь на зал, полный людей, которые задаются вопросом: "Кто этот парень?". Я сам не знаю ответа.

Так я шел по улицам, обдолбанный и бессознательный. Мир вокруг меня стал черно-белым, лица людей слились в одну массу. Я смотрю на них и вижу только отражение своего отчаяния. Мои шаги неуверенные, словно пьяные, и я теряю равновесие. Меня толкают, упиваясь моей слабостью, и я не могу им противостоять.

Айс продал меня. Я пытался бежать от него, но он всегда был рядом, вращая свои нити. Я был его рабом, и это меня убивало.

Вечер превратился в ночь, а ночь – в бесконечную тьму. Я оказался один в своей комнате, сидя перед зеркалом. Мое лицо искажено, словно я смотрю на себя через бутылку. Мои руки дрожат, а я не силен контролировать свое тело.

Я смотрю на себя в зеркале, и вижу только разбитую душу. Я хочу, чтобы все это закончилось – боль, страдание, одиночество. Рука тянется к лезвию, и я знаю, что это единственное решение. Но что-то остановило меня. Внезапно мое сердце закричало, что я еще не готов.

Я упал на кровать, заполнив ее своими слезами. Морфий впивается в мою кожу, словно иголки. Я проклинаю этот день, когда я впервые забабахался. Я проклинаю себя, что довел себя до такой жуткой зависимости. Но я знаю, что завтра я снова пойду за новой дозой.

Никогда не становись рабом своей зависимости. Никогда не дай этим субстанциям контролировать твою жизнь...

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!